16 червня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства». Проте для його повноцінної реалізації знадобилося більше 9 місяців – 24 березня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про деякі питання визнання особою без громадянства», яка детально розписує відповідну процедуру і безпосередньо вводить її в дію.

Для України процедура визнання особою без громадянства є довгоочікуваною, адже до цього не існувало законодавчого механізму для видачі ідентифікаційних документів особам, яких не визнає своїми громадянами жодна держава. Точна кількість таких осіб в Україні досі не визначена, проте для них ця процедура є єдиним шансом для влаштування свого життя та реалізації цілого ряду громадянських, економічних та соціальних прав людини.

Для чого потрібна процедура визнання особою без громадянства?

Відповідно до законодавства, особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону. Це означає, що такій особі жодна держава не видає паспортний документ, адже відсутні законні підставі для визначення належності до громадянства держави. Іншими словами, якщо ані Державна міграційна служба України (далі – ДМС України), ані консульські органи іноземних держав відмовляються визнавати громадянство особи та видавати особі паспорт – така особа фактично є особою без громадянства.

Процедура надає особі можливість отримання посвідки на тимчасове проживання, яка дозволяє насамперед підтвердити особу людини, а також підтвердити законність перебування особи на території України.

З чого почати?

Перед зверненням із заявою про визнання особою без громадянства заявнику необхідно:

    • написати коротку автобіографію (або згадати всі важливі факти свого життя для переказу співробітникові під час подання заяви);
    • обрати щонайменше трьох осіб - родичів, сусідів, давніх знайомих, інших осіб - які можуть підтвердити факти, викладені в заяві, і які володіють чинними паспортними документами (у випадку іноземців – також документами, що підтверджують законність перебування).

Для ініціювання процедури необхідно звернутися до територіального підрозділу/ органу ДМС України із заявою про визнання особою без громадянства. До цієї заяви необхідно додати документи, які підтверджують зв’язок (або ж його відсутність) з тою чи іншою країною. Такими документами можуть бути:

      • свідоцтво про народження;
      • документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в’їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою;
      • документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави незалежно від строку його дії (довідка з посольств держави місць попереднього постійного та довгострокового проживання особи, а також з держав, громадянство яких мають члени її сім’ї);
      • документи, що підтверджують факт народження особи, перебування її у шлюбі, наявність дітей, навчання в освітньому закладі України або іншої держави;
      • паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року;
      • документи про роботу, отримання на території України медичної допомоги;
      • документи про місце проживання, про право власності на житло або інші об’єкти нерухомості в Україні;
      • довідки, видані органами місцевого самоврядування або державними органами.

Навіть якщо особа не має на руках жодного з вищевказаних документів її заява має бути прийнята співробітниками ДМС України.

Як відбуватиметься процедура?

Після прийняття у особи заяви про визнання особою без громадянства та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу/органу ДМС оформлює та видає заявнику довідку про звернення за визнанням особою без громадянства. Довідка про звернення за визнанням особою без громадянства видається строком на шість місяців та підтверджує тимчасове перебування на законних підставах на території України.

Процедура визнання особою без громадянства зазвичай займає шість місяців, під час яких територіальний підрозділ/ орган ДМС України перевіряє надану заявником інформацію, за необхідності контактує з іноземними органами, а також здійснює заходи для встановлення особи заявника. Якщо заявник не подав жодного документа з фотокарткою, або якщо це вважається за необхідне посадовою особою ДМС України, проводиться опитування трьох осіб для встановлення особи (впізнання за фотокарткою) та підтвердження наданої заявником інформації.

Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, має право на співбесіду з уповноваженими працівниками ДМС, у тому числі у режимі відеоконференції. Співбесіда необхідна для уточнення інформації, наданої заявником, а також надання пояснень щодо певних фактів. Якщо особа не володіє української мовою за її заявою їй має бути наданий перекладач.

Важливо пам’ятати, що особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов’язана співпрацювати з територіальним підрозділом/ органом ДМС України. Зокрема, у разі неможливості прибуття на співбесіду з поважних причин заявник повинен повідомити про наявність таких причин територіальний підрозділ/ орган ДМС України письмово. Отже, участь в співбесідах є водночас і правом, і обов’язком заявника

Процедура визнання особою без громадянства також передбачає, що за умови виявлення фактів, що можуть свідчити про належність особи до громадянства України або про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вона призупиняється на час проведення перевірки відповідних фактів. Залежно від результатів такої перевірки розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.

Вже після отримання рішення про визнання особою без громадянства заявник зобов’язаний протягом десяти днів звернутися до територіального підрозділу/ органу ДМС за оформленням посвідки на тимчасове проживання. Особі без громадянства дуже важливо встигнути подати заяву на оформлення посвідки на тимчасове проживання у цей термін, адже в іншому разі така особа піддає себе ризику накладення адміністративного стягнення (стаття 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить санкцію у вигляді накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – від 1700 до 5100 грн.).

Коли результати негативні

Варто наголосити, що існує виключний перелік, коли особі може бути відмовлено у визнанні особою без громадянства:

  • особа є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
  • особа свідомо подала недійсні, підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості;
  • особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародним правом, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам ООН.

Будь-яких інших підстав для відмови, зокрема, неможливість встановлення особи заявника, не передбачено законодавством.

Варто пам’ятати, що законодавством встановлено скорочений термін для оскарження рішення про відмову у визнанні особою без громадянства: воно може бути оскаржено до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства.