«Свобода означає абсолютне верховенство прав людини» Франклін Рузвельт
10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, заснований Генеральною асамблеєю ООН, бо саме в цей день в 1948 році Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини.
Генеральна Асамблея проголосила Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави, з тим щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючі на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав – членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
У Декларації заявлено також, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольори шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить. Незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядною або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Декларацією закріплені, зокрема, такі основні права:
- право на працю (стаття 23);
- право на відпочинок (стаття 24);
- право на освіту (стаття 26);
Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини, серед яких:
- Європейська Конвенція захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року;
- Женевська конвенція про захист прав людини під час збройних конфліктів;
- Декларація прав дитини;
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.
Україна як держава – член Ради Європи 17 липня 1997 року ратифікувала
Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка спрямована на захист широкого спектра громадянських і політичних прав, та запровадила ефективний механізм забезпечення права свободи на індивідуальне звернення за захистом порушених прав до Європейського суду з прав людини.
Спираючись на міжнародно-правові стандарти, проголошені в Декларації, у 1996 році Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод є головним обов ’язком держави.
Починаючи з 2014 року Україна продовжує стикатися із особливою жорстокістю та неповагою до прав людини, а також неповагою та міжнародно-правових актів у зв’язку з війною з Росією. Це потребує постійної уваги за дотриманням прав людини в цих умовах як збоку України так і міжнародних інституцій.
У 2019 році Україна приєдналася до Декларації безпеки шкіл, яка має забезпечити безпеку усіх учасників освітнього процесу та яка потребує більш активної участі та законодавчої влади щодо імплементації в національне законодавство.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції).
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
За дотриманням прийнятих пактів, конвенцій і договорів з прав людини на міжнародному рівні спостерігає Верховний Комісаріат ООН з прав людини, а в Україні – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.